НСРД ПОВИННІ ПРОВОДИТИСЯ ТІЛЬКИ У ВИПАДКАХ, ЯКЩО ВІДОМОСТІ ПРО ЗЛОЧИН ТА ОСОБУ, ЯКА ЙОГО СКОЇЛА, НЕМОЖЛИВО ЗДОБУТИ В ІНШИЙ СПОСІБ

НС(Р)Д повинні проводитися тільки у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його скоїла, неможливо здобути в інший спосіб. Проте вважаю помилковою та такою, що не ґрунтується на положеннях закону, існуючу серед науковців і практиків думку про нібито можливість здійснення НС(Р)Д лише після проведення низки гласних слідчих (розшукових) дій.

Чинний кримінальний процесуальний закон не містить жодних застережень чи вимог щодо цього. Натомість сторона обвинувачення зобов’язана в клопотанні, заявленому слідчому судді, а також під час судового розгляду, обґрунтувати неможливість, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, здобути відомості про злочин та особу, яка його скоїла, в інший спосіб, аніж шляхом першочергового проведення НС(Р)Д.

Зокрема, це може бути пов’язано з необхідністю перевірки інформації, одержаної внаслідок конфіденційного співробітництва, розслідуванням злочину, скоєного в умовах неочевидності, гарантування безпеки свідків, потерпілих або інших учасників кримінального провадження, з можливістю отримання відомостей, що використовуватимуться для доказування в кримінальному провадженні виключно внаслідок проведення НС(Р)Д, неефективністю в конкретних умовах проведення «відкритих» слідчих (розшукових) дій тощо.

Єдиним критерієм для прийняття в конкретних умовах рішення про першочергове проведення саме негласної дії може бути тільки її переважна результативність у здобутті доказів, які мають значення для з’ясування обставин злочину та встановлення осіб, які його скоїли. Ідеться про більш ефективне виконання завдань кримінального провадження порівняно з іншими процесуальними діями.